Бердичівська районна державна
адміністрація
Розпорядження голови РДА
Структура
Керівництво
Графік прийому
Нормативна база
Паспорт району
Соціально – економічний розвиток
Агропромисловий комплекс
Колегії РДА
Гуманітарна сфера
Туристичні можливості району
Робота з молоддю та дітьми
Регуляторна діяльність
Громадська рада
Будівництво
Мале підприємництво
Сільські ради
Центр надання адміністративних послуг
Податкова інформує
Реагування на критику
Нацдержслужба інформує
Вакансії, порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад
Очищення влади
ВІдділ ДРАЦС інформує
Запобігання проявам корупції
Управління фінансів
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 

Закон про деокупацію дає чіткий сигнал всім нашим співвітчизникам на окупованих Росією територіях: Україна повернеться до вас, а ви – до України – Президент

Дорогі співвітчизники!

Днями я пережив дуже сильну емоцію, якої просто не можна забути. Я спілкувався з нашими воїнами… І от один з них дає мені трубку, каже: «Пане Президенте, тут моя мама, вона дзвонить з окупованої території, хоче з вами поговорити».   

«Дорогие наши, родные, - чую схвильований, тремтячий голос. -  Вы же нас не оставите, правда? Мы просим, возвращайтесь скорее и верните нас в Украину».

Звичайно, моєю відповіддю були щире «дякую, Вам за сина» і впевнене «так, ми повернемо Донбас».

Але чи вселяють таку ж впевненість в людей ті наші політикани, які, прикриваючись ура-патріотичними словесами, насправді нав'язують країні курс на відмову від окупованих територій? Курс на зречення від мільйонів власних співвітчизників.

Крім того, їхні дії провокують напругу у стосунках з нашими ключовими союзниками. Створюють загрозу, що ми з вами залишимося з агресором сам на сам, без підтримки світової спільноти.

В голові просто не вкладається те, що ми бачили вчора і сьогодні у Верховній Раді. Колишні партнери по демократичній коаліції, люди, які називають себе патріотами і навіть українськими націоналістами, зривали  голосування… І за що?  За те, щоб законом визнати Росію агресором, а її війська – окупантами!

Як на заклик «хто не скаче», так підстрибують вище всіх. А як до голосування за очевидний український інтерес – неначе щось пороблено. А у декого взагалі з-під вишиванок визирають косоворотки, на головах – стирчать кокошники.

Питання суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності України мають об'єднувати всі політичні сили, прибирати на задній план вузькопартійні інтереси.

Врешті-решт, відповідальних депутатів виявилося більше. І вони забезпечили два надзвичайно важливих  голосування, які захищають національні інтереси України і життя громадян.     

Закон про деокупацію, Закон про повернення українського суверенітету на  Донбас приводить правове поле у відповідність з реальним станом справ. Території законодавчо проголошуються тимчасово окупованими російськими окупаційними військами. Росію Україна кваліфікує як країну-агресора. А за собою ми фіксуємо право на самооборону відповідно до статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Це ще більше зміцнює правову базу для застосування Збройних Сил, розширює їхні спроможності в регіоні.

Це посилює аргументи на користь надання Україні оборонної зброї.

Закон хоча і регламентує детально військовий аспект нашої боротьби,  ключовим проголошує мирний, політико-дипломатичний шлях.

Він дає чіткий сигнал всім нашим співвітчизникам на окупованих Росією територіях: Україна повернеться до нас, а ви – до України. Бо ми – єдина, соборна і неподільна країна.  

Сподіваюся, ці слова почує і мама солдата, і більшість наших громадян, які перебувають під окупацією.

Закон посилить нашу позицію у боротьбі за звільнення заручників і у питанні щодо можливого розміщення миротворців ООН на Донбасі. Росія як країна-агресор не матиме жодного права на участь в цій місії, яка має бути дислокована на всій окупованій території – включно з тимчасово непідконтрольною нам ділянкою українсько-російського кордону.

Нарешті, кілька слів про законопроект, що на один рік продовжив давніший закон про особливості місцевого самоврядування в окремих районах. Якими жахіттями тільки не лякали три роки тому, коли його вперше ухвалювали! Тоді, до речі, за нього голосували і ті політичні сили, які вчора й сьогодні виступав проти.

Та жоден, - наголошую, жоден! - негативний прогноз за ці три роки не справдився. І тоді, і тепер можливість виконання закону жорстко обумовлена низкою вимог до Росії як агресора та окупанта та до її маріонеткових режимів. Насамперед – вимогою про виведення російських військ, незаконних збройних формувань, виведення військової техніки з території України, і нормою про відповідність політичних процесів стандартам ОБСЄ.    

Натомість наша репутація як країни, яка із відповідальністю ставиться до Мінських домовленостей, дозволяє щоразу продовжувати  санкції проти Росії, країни-порушниці угод. І ці санкції значною мірою  стримують агресора.

Я вже не кажу про виграний нами час для зміцнення армії, переходу від часткової мобілізації до контрактного принципу її формування, тощо.

Позавчора увечері я довго розмовляв з Іриною Геращенко, моїм спецпредставником в Мінській групі, щойно після її повернення із столиці Білорусі. Росіяни не приховували своїх сподівань на провал голосувань у Верховній Раді. Особливо великі надії вони покладали на відхилення проекту Закону про продовження дії особливостей місцевого самоврядування.

Чому? Бо це розв'язало б їм руки на лінії зіткнення і допомогло би скинути тягар санкцій. Та відповідальне голосування більшості допоможе наші армії й надалі тримати оборону з мінімумом жертв, а дипломатам – посилити міжнародний тиск на Росію.

Вдячний народним обранцям за продемонстровану відповідальність.

Слава Україні і слава її захисникам!

 

 
Copyright © . Все права защищены.
Создание сайтов Интернет агентство "Пароход"